Сторінки

пʼятницю, 27 січня 2017 р.

Ірландія: Замок Дангвайр, Дольмен Пулнаброн, Скелі Могера. День Третій.

Я з нетерпінням чекала цього дня, бо сьогодні ми їдемо до скель Могера - одного з найвідоміших визначних місць в Ірландії! Дорога до скель не близька, але нудьгувати не доводиться, бо час від часу за вікном з'являються всякі цікавинки, ми зупиняємося і фотографуємо їх. Для прикладу ось ці руїни невідомого нам замку, повністю вкриті зеленню.  І в цьому вся Ірландія!


Трохи згодом проїжджаємо повз ще одне цікаве місце - замок Дангвайр (англ. Dunguaire Castle, ірл. Dún Guaire) - один з найбільш популярних замків Ірландії. 


В замку проводять костюмовані середньовічні банкети, декламують давні ірландські легенди та грають давню ірландську музику. Цікаво було б потрапити на такий банкет! А ще кажуть, що коли стоїш біля воріт замку і задаєш будь-яке питання, то до кінця дня відповідь на нього обов'язково знайдеться, яким важким не було б питання. Не знаю, не знаю, ми не перевіряли :) 


А ще в Ірландії можна натрапити на симпатичні будиночки, дахи яких вкриті соломою! Ось, власне, саме такий будинок.


Типові ірландські автобуси з Патріками :)


До скель Могера залишається не так вже і багато, але спершу ми маємо відвідати ще одне важливе місце - Буррен. Буррен (ірл. Boireann - кам'янисте місце) - місцевість, вимощена химерними гігантськими плитами з сірого вапняку. Ми наче за лічені хвилини перенеслися в далеку Ісландію!


В Буррене знаходяться десятки мегалітичних могил, найвідомішою з яких є дольмен Пулнаброн (англ. Poulnabrone Dolmen, ірл. Poll na mBrón), що був створений ще в дохристиянські часи. Отож, що ж це за такий чудернацький дольмен Пулнаброн? З ірландської перекладається як "яма нещасть" - портальна гробниця. Ось, власне, і вона. 


Дольмен являє собою тонку вапнякову плиту, що спирається на дві інші вертикальні плити висотою близько двох метрів. Відноситься до неоліту, імовірно від 4200 до 2900 р. до н. е. Тобто він був зведений ще до появи пірамід у Єгипті!


Задовго до кельтів, в Буррене жили древні народи, життя яких цілковито оповите таємницею. Вони залишили сліди своєї культури у вигляді поховань. Під час розкопок було виявлено останки дорослих і дітей, похованих під дольменом.


Дивне і незвичне місце, сюди варто приїхати, на це варто подивитись, по цих плитах варто прогулятися..


А тепер їдемо прямо до скель, вже нікуди не звертаючи. А навколо - все ті ж вапнякові брили. Відчуття того, що ми в Ісландії не покидає мене. 


На суворих ірландських дорогах двом автобусам розминутися не так то просто!


Врешті після довгої дороги ми на місці! Кліф Могер!


Кліф - обрив морського берега, що утворюється під впливом прибою. І під дією прибою кліф поступово відступає в сторону суходолу.


Кліф Могер (ірл. Aillte an Mhothair, англ. Cliffs of Moher) - одне з найвизначніших туристичних місць Ірландії. Його максимальна висота сягає 214 метрів над рівнем моря, а середня - 120 м, протяжність - 8 км. 


Ну і куди ж без селфі на фоні обриву? :)


До скель можна добратися також на човнику. Цікаво було б подивитися на них знизу вгору, але це вже не цього разу.


Насувалися важкі темні хмари, які все норовили пролитися дощем, але щось таки їх стримувало.. Було вітряно. Все це додавало якоїсь такої похмурості і суворості.. Місце, де суходіл обривається, а за ним, доки сягає око, розстилається Атлантичний океан.. 


Ця інформація мало афішується, але кліф Могера має велику популярність у тих, хто вирішив покінчити життя самогубством..




На скелях гніздяться величезна кількість птахів, включаючи також і тупиків, або ж пафінів! І о чудо! Кинувши монетку в оглядовий бінокль, ми таки побачили їх! Пафінів! Тих, яких нам не вдалося зустріти в Ісландії. І хай навіть через бінокль вони виглядали дууже маленькими і ледь помітними, факт залишається фактом - ми таки побачили вживу цих невловимих кумедних пташок :)


Сьогодні був чудовий день! Ірландія не перестає захоплювати та дивувати! А у нас ще стільки всього небаченого попереду!

вівторок, 24 січня 2017 р.

Ірландія. Монастир Клонмакнойс, абатство Кайлмор, Голвей. День Другий.

Зранку прокинулися і поснідали справжнім ірландським сніданком. Нам його власноручно приготував ірландець Джо :) Що можна сказати про традиційний ірландський сніданок? Дуууже ситно, жирно і калорійно :)


Побалакали з Джо ще трохи про всяке-різне і поїхали до Клонмакнойсу (ірл. Cluain Mhic Nóis - "Лука синів Нойса", англ. Clonmacnoise) - руїн древнього монастиря в Ірландії. Знаходяться вони в графстві Оффалі (ірл. Uíbh Fhailí; англ. Offaly), на березі річки Шеннон (ірл. An Sionainn, англ. Shannon).


Монастир Клонмакнойс був заснований у 545 році святим Кіріаном, одним з дванадцяти ірландських апостолів, разом з верховним королем Ірландії Діармайтом мак Кербайллом, якого вважають першим християнським королем Ірландії. Поселення, що утворилося навколо монастиря, з часом стало великим осередком релігії, науки, торгівлі та політики. 


На території комплексу знаходиться музей. Там можна оглянути оригінали кельтських хрестів та колекцію древніх християнських надгробків. Також можна переглянути коротенький фільм про монастир та оглянути багато інших експонатів.


А неподалік монастиря, на пагорбі, знаходяться руїни замку Клонмакнойс. Виглядають вони доволі дивно. Особисто мені вони нагадують кістяк здоровенної рибини.. З цього ракурсу дуже навіть схоже, правда ж?


Ірландські корівки зацікавлено спостерігають за нами, а ми - за ними :)


Погода виявилася на диво гарною! Блакитне небо, пухнасті білі хмари, повний штиль і тепле червневе сонце. Кращого і не побажаєш!


Овечки на дорогах - це взагалі окрема тема. У них тут якісь особливі права - ходять куди хочуть і як хочуть. Абсолютно позбавлені страху перед машинами. Доводиться маневрувати, об'їжджати, або ж просто-напросто чекати, поки вони пройдуть собі далі :)


Ми їдемо до одного з найвизначніших місць Ірландії - абатства Кайлмор (ірл. Mainistir na Coille Móire). Здалеку, на фоні гори та озера, воно виглядає набагато помпезніше, аніж зблизька, мабуть тому на всі рекламні буклети його фотографують десь приблизно звідси :)


Знаходиться абатство в дуже мальовничій місцині біля підніжжя високої гори, на березі мальовничого озера.


Човники в заростях біля берега..


Абатство Кайлмор - це розкішний замок у вікторіанському стилі. Він був побудований у 1871 році Мітчелом Генрі для своєї коханої дружини Маргарет.


Однак в 1874 році стається трагедія - помирає Маргарет Генрі, а за нею і їхня донька. Це стало страшним ударом для Мітчела Генрі. На згадку про найдорожчих серцю людей він будує красиву церкву в неоготичному стилі поблизу замку.


В 1920 році замок було перевлаштовано в монастир.


Територія, що належить до абатства просто величезна. За гарної погоди (як ото власне сьогодні), тут з легкістю можна провести весь день, оглядаючи замок, церкву, гуляючи по парку, саду, доріжкою вздовж озера.. Для  зручності та полегшення переміщення, на території курсує безкоштовний автобус, який перевозить бажаючих від замку до вікторіанських садів. 


Стільки зелені, стільки квітів, стільки простору, що хочеться увібрати в себе всю цю атмосферу цілком і повністю!


До Ірландії ми їхали не за якимись визначними місцями чи архітектурою, ми їхали сюди, щоб насолоджуватися її природою. І поки що нам це дуже добре вдається :)


Просто їдемо машиною, зупиняємося, де нам захочеться, робимо фотографії, прогулюємося трохи і їдемо собі далі.


Трапилося нам по дорозі цікаве дерево, обвішане шкарпетками, носовичками та клаптями тканин. Символізм і призначення цих речей так і залишився для нас загадкою. Але доволі оригінально :)


Припаркувалися біля озера, побачивши одне з придорожніх кафе. Один столик саме звільнився. Замовили їжу. Але коли нам її принесли у вигляді невеличкого шматка, ми переглянулися з однаковою думкою: і це все? Але згодом нам донесли цілу гору гарніру і все стало на свої місця :) Наша теорія про те, що їдять в Ірландії багато і ситно і при тому повільно, ще раз підтвердилася :) 


Тепер їдемо в місто Голвей (ірл. Gaillimh, англ. Galway), там і заночуємо.


Дивний пам'ятник в центрі міста. Чи то іржа його роз'їла, чи то так було автором задумано - невідомо.


На одному з будинків..


Голвей - місто музики, розваг, фестивалів та молодості.


Теплі літні вечори ірландці Голвею проводять, збираючись великими компаніями за пивом та з танцями. Принаймні у мене склалося саме таке враження :)


А ще тут є талановиті художники, які розмальовують стіни будинків..


І навіть створюють справжні шедеври!


Легенди світової музики: Курт Кобейн, Мерилін Монро, Боб Марлі, Фредді Мерк'юрі..


День виявився більш ніж вдалим! Чудові враження, чудові емоції. Подивимось, що чекатиме нас завтра ;)


Ірландія. Перше знайомство. День Перший

Машиною приїхали до Братислави, а звідти - літаком до Ірландії. Забрали орендовану машину та поїхали шукати свій готель. Їхали ми спочатку скучними-нудними автобанами, але згодом навігатор повів нас на вузьку бічну доріжку. Ось тут і почалася справжня Ірландія! Така, яку я і хотіла побачити: дуже багато зелені довкола, дерева та кущі утворюють подекуди собою живі тунелі. А які колоритні тут села! Декілька доглянутих симпатичних будиночків вздовж дороги - от і все село. І корів тут дуже багато, і випасають вони зелену-зелену траву :)


Приїхали. Сьогодні ми ночуватимемо в приватному будиночку дуже привітного і балакучого ірландця Джо. Джо саме вчив свою дружину водити авто на своїй земельній ділянці поблизу дому :) Запросив нас всередину, показав нам нашу кімнату, потім порадив, куди можна поїхати, на що подивитися, розпитував про Україну. А ще розповів, що люди тут не звикли зачиняти будинки чи машини на ключ. Щасливі, що тут скажеш.

Поїхали ми шукати, де можна було б повечеряти. Натрапили на замок-ресторан. Тут ми помітили першу ірландську особливість: їдять тут багато, повільно і без поспіху. Ми планували швидко перекусити і рухатись далі, але не тут то було - наш запізнілий обід починав плавно перетікати у вечерю :) Офіціанти рухалися граціозно і повільно, як в сповільненому кіно :) Ніхто нікуди не спішив і атмосфера була така розморено-лінива :) І коли ми вже перебалакали всі балачки, то помітили, що люди, які сиділи тут ще до нашого приходу зовсім не збираються йти геть. Вони все їдять та їдять, замовляють якісь десерти, потім ще одні десерти, потім каву, потім до кави.. Дивинка якась) До слова, все було дуже смачно і ситно. Поки ми вийшли з чудо-замку, вже почало вечоріти.. 


І нам вдалося побачити дуже красивий захід сонця! Ось вона яка, Ірландія, у вечірніх променях сонця! Трохи прогулялися вздовж річки, від якої несло вологою і холодом..


І це все, що нам вдалося сьогодні побачити. Але нічого, завтра надолужимо! ;)