Сторінки

середу, 25 квітня 2012 р.

Ґрац (Австрія): дощ, замок і марихуана

Ранок обіцяв бути сонячним і теплим. То ж вирішили їхати в Ґрац. А це трохи більше як 200 км. Кинули в рюкзак декілька яблук і шоколадку, захопили з собою фотоапарат і швидким кроком пішли на вокзал. Довелося трохи почекати на свій поїзд. Коротали час, попиваючи гарячий шоколад та налаштовуючись на позитив і вдалу мандрівку. Над'їхав поїзд і вже за декілька хвилин ми вкотре знову відчули себе туристами :). Але чим дальше ми віддалялися від Відня, тим густішими ставали хмари і похмурішим ставало небо. А згодом і взагалі почав накрапати дощ, що якось мало тішило. Бо в нас не було ні дощовиків, ні парасолі, ні навіть капішонів. Отак ми собі і їхали "на удачу". Поєднювали корисне з приємним: штудіювали німецьку і милувалися видом з вікна..
Поїзд мчав, бувало, 140 км/год. І час від часу різко гальмував з невідомих нам причин. З незвички почало злегка підтошнювати, то ж ми відклали німецьку. І все обійшлося :) І от почалися гори за вікном! Така краса!
Час від часу появлялися дуже гарні замки і церкви, але, нажаль, при швидкому русі поїзда їх не завжди вдавалося вдало сфотографувати.
Дві з половиною години минули дуже швидко і настав час виходити з теплого вагона.. Дивлячись на погоду за вікном, цього абсолютно не хотілося робити... Наші легкі курточки не захищали ні від дощу, ні від холоду, ні від сирості. Зіщулилившись, втягнувши голови в плечі, мружачись від дощу, яким вітер вдаряв у очі, ми швидко попрямували в напрямку своєї цілі.
По дорозі якось так неохоче я діставала фотоапарата, все хотіла "залишити на потім", або ж (абсурдна відмазка) "сфотографуємо, як будемо повертатися" :) Але як показує практика і досвід, "другого разу" може не бути, тому краще ловити момент.
Типовий міст закоханих з хмарою найрізноманітніших і незвичних колодок.

А на горизонті вже появився наш головний орієнтир - годинникова вежа.. Але до неї ще був добрячий шмат дороги..
А дощ все ніяк не хотів заспокоїтися.. Куртка вже добряче набрала вологи, руки замерзли і ще на додачу до того всього ем.. хотілося в туалет. І, о щастя, як за помахом чарівної палички, за черговим поворотом я побачила омріяну кабінку :) Здавалось би, до чого тут це? Але зачекайте :) Підходимо ближче. Біля кабінки стоїть хлопець. Залажу в кишеню в пошуку монеток. Хлопець дивиться на нас і каже "Прівєт". Щиро дивуюся, звідки він знає, що ми, припустимо, не австріяки? Простягаємо йому 1 євро за вхід в туалет і тут настає його черга дивуватися. Видає: "Маріхуану бірьотє?" і перебирає в руках кульочок з якоюсь сушеною травою.. І тут знову настає моя черга дивуватися: моє лице округлюється від подиву, появляється дурнувата посмішка і я йому: "найн, найн, данке!" Видно переплутав нас з кимось, бідака. От що називається, опинитися в правильний час в потрібному місці  :)
Магазин Сваровскі зваблював відточеними гранями своїх статуеток, в яких так гарно заломлювалися сонячні промені..
І от нарешті ми біля підніжжя замкової гори. Поволі піднімаємось дорогою вгору. І тут перед нами появляється чудова алея сакур! Прямо як у казці!

 А дощ все не зупиняється.. 
З вершини гори відкривається чудовий вид на місто:




 
 
 
Спускатися з гори було проблематично, бо дощ вже не просто падав, а щедро лив.. То ж ми спустилися разом з якоюсь  екскурсійною групою на фунікулері. Вього 3 хвилини їзди за 3.80 євро. Отак от :)
 
 
Не зважаючи на дощ, наша мандрівка вдалася! Дощ навіть додав якоїсь такої ізюминки, якої часто не вистачає ;). Ми сіли в поїзд і він повіз нас додому, якщо можна так сказати. А за вікном знову пропливали гори і краєвиди нечуваної краси :)
Втомлені і голодні, ми активно наминали печенюшки, йогурт, хліб і сир, куплені на вокзалі в магазині. Ще купили ковбасу, але вона якимось дивом зникла, востаннє вона була помічена на касі, а потім її вже ніхто не бачив... Отакі от чудеса :) 

То був гарний день: з гарним початком, гарним наповненням і гарним закінченням. Ура! :)

вівторок, 24 квітня 2012 р.

Чергова прогулянка

То була сонячна субота. Ми потопали в роздумах куди себе подіти. Раз за  разом перебирали різні варіанти, але тут же відкидали їх в силу їхньої профнепридатності. Чи то дійсно не було куди ся діти, чи то ми просто шукали відмазки? Та так довго, що третину дня як вітром здуло. Дослідження нових міст відпало само собою за браком часу, залишилося тільки піти кудись прогулятися. То ж врешті, виповзли з хати, взяли собі по велосипеду і поїхали в напрямку Бельведеру. Зупинилися біля пам'ятника воїнам Червоної армії та якоїсь химерної металевої конструкції

 А поруч на клумбах милували око чудові тюльпани!


А далі пішли ще раз глянути на Бельведер. В сонячну погоду він ефектно віддзеркалюється у воді :).
А далі пішли у ботанічний сад. Мені там сподобалося: спокійно і затишно, співають птахи і пахнуть квіти. Від міцного запаху нарцисів трохи крутиться голова..
 І тут з кущів виходить Качка. Дивиться розумними очима і йде просто на мене. Взагалі страх втратила :)
 Простягаю до неї долоню з камінчиками, а вона дивиться на них і ніби посміхається :) Підходить зовсім близько: мала б я вдвічі довші пальці - змогла б її почухати за вухом :) Але вона гордо проходить повз мене, не бажаючи аби хтось торкався її елегантного оперення :)
 І неспішно зникає, занурюючись у хвилі нарцисів :)
 Ну а далі заходимо у сектор альпійської рослинності: високі ялини, довгоколючкові сосни.. І надзвичайно чисте і свіже повітря!
 Проходимо повз бамбуковий гай..
 Милуємося дрібними незабудками
 та магнолією, що потрохи вже відцвітає..
 З усіх сторін фотографую Сон-Траву :)

 І щиро дивуюся, як у такій калабані живуть золоті рибки???
А ще там вже починають набухати бутони півоній!  Декількох видів! А це означає, що через тиджень-другий я обов'язково туди повернусь! ;)

Про велосипеди

Чудовою альтернативою дорогому транспорту на невеликі відстані у Відні є велосипеди. Тут взагалі все дуже добре продумано: є і світлофори для велосипедистів, і доріжки, і чудові затишні парки.. Просто неможливо таким не скористатися :) А самі велосипеди можна умудрятися брати безкоштовно на прокат хоч на цілий день :) Для цього потрібні дві речі: реєстрація та наявність платіжної карточки. Зареєструватися можна як в інтернеті, так і безпосередньо на вулиці - в автоматах, це займе всього декілька хвилин. Після реєстрації достатньо лише вставити карточку, ввести пароль і все - можна вибирати собі велосипеда до смаку і кататися на ньому скільки влізе :) Перші 59 хвилин безкоштовні, якщо ж пройшла година - з вашої карточки автоматично знімається 1 євро, 2 години - 2 євро, 3 години - здається 4.. Очевидно, що до години часу варто повертати велосипеда на стоянку (яких, до речі, є багато у Відні), щоби час "анулювався", а хвилин так за 15 можна сміливо знову брати велосипеда і знову кататися до години часу безкоштовно. Отака от велика премудрість :) І головне, це цілком законно :)

А ще це приємне і корисне проведення вільного часу на свіжому повітрі. Правда після нього з незвички трохи болять руки-ноги, але це не смертельно :) Один недолік тих велосипедів - вони дуже важкі і неповороткі, на них особливо не розженешся). Але для спокійної розміреної їзди підходять ідеально :) Ну а на фото нижче, вчласне, я з велосипедом на фоні парку і якогось невідомого мені чувачка на дорозі.

Віденський Штрудель

Найвідомішими національними солодощами Австрії є "Віденський Штрудель" та торт "Захер". Торт скуштувати ще не довелося, на відміну від штруделя, який вперше я спробувала в кафе біля Віденської Опери. І це було дійсно дуже смачно! І вже тоді, трошки поколупавшись в ньому, дослідивши всі інгредієнти та звіривши потім їх з інтернетом, я вирішила приготувати штрудель вдома :) І мені це вдалося - штрудель вийшов такий самісінький як і "фабричний" :) Як виявилося, нічого складного в його приготуванні немає. Найбільша складність полягає лише у тому, щоб дууууже тоненько розтачати тісто, не порвавший його. Детальний покроковий рецепт можна знайти тут. Ось така краса вийшла у мене:
 
 Смачного ;)

суботу, 21 квітня 2012 р.

Баден (Австрія)

Напередодні подивилися досить непоганий фільм "Вічне сяйво чистого розуму". Так от, на початку фільму головний герой ні з того ні з сього вирішує "прогуляти" роботу, бо неодмінно мусить сісти в поїзд та кудись їхати. Щось подібне робилося і з Андрієм: треба кудись їхати, невідомо куди, головне в напрямку гір і все тут, крапка :)  Абсолютно спонтанно (настільки спонтнно, що навіть фотоапарата толкового з собою не встигли взяли) купили в автоматі білети і за декілька хвилин вже сиділи на другому поверсі комфортного поїзда. (От нам би такі "двоповерхівки" в п'ятницю на Львів-Самбір..)
У Відні ті, кому ще не стукнуло 26 років, мають чудову можливість цілий рік кататися на поїздах по всій країні зі знижкою 50%! Для цього потрібно лише виробити карточку Vorteilscard, заплативши за неї 19.90 євро. Дуже вигідно! От ми і вирішили цим скористатися. Опробувати дану карту вирішили на маршруті Відень-Баден.
В поїзді самообслуговування: хочеш вийти на зупинці - натиснеш кнопочку і двері відкриються, не натиснеш - не відкриються. Точно так само як і у метро, трамваях і автобусах :)
Вийшли в Бадені. На телефон сфотографували "хвіст" поїзда і пішли оглядати (шукати) визначні пам'ятки міста.

Мітечко видалось мені спокійним і приємним. Але якось на диво мало людей було на вулиці. В центрі міста стоїть типова для Австрії "чумна" колона - подяка людей за те, що чума закінчилася..
Потім по сходинках ми піднялися в чудовий парк! Наскільки я зрозуміла, то був парк від якогось санаторію. Багато пальм, біля яких обов'язково треба було сфотографуватися :)
І така краса навколо! Цвітуть різнокольорові тюльпани, дерева. Піднімаєшся вище, а там ялинки і сосни.. Таке свіже і чисте повітря, що дихаєш ним і надихатися не можеш!
 І все так акуратно доглянуте..
 
 
Один мінус - на телефон не нафотографуєш всю ту красу. Але той мінус плавно перетворюється в плюс - значить треба буде приїхати сюди ще раз ;)

Не надто вдало початий день закінчився дуже навіть непогано. Трохи замучені, але задоволені і голодні спішили з вокзалу до хати. А тротуари зустріли нас калюжами і запахом недавнього дощу :)