Сторінки

вівторок, 23 червня 2015 р.

Навколо Ісландії за 7 днів. День Четвертий

На четвертий день у нас не було заплановано нічого конкретного. Цей день можна назвати одним великим переїздом з готелю А в готель В вздовж мальовничого узбережжя.


Ми нікуди не поспішали. Часто зупинялися, щоби сфотографувати ту чи іншу місцевість. 


Погода нам в цьому сприяла. Сонце посміхалося крізь легкі ватні хмари, наповнюючи все навколо глибокими насиченими кольорами. 


А скільки разів ми виходили з машини до узбережжя, побачивши зграйки якихось пташок.. Але ні, тупиків чи то пафінів все не було і не було. Журбинка.. 


По дорозі нам трапилося невеличке містечко. Не з першої спроби, але все ж таки знайшли заправку а потім і продуктовий магазин, в якому закупили продуктів на вечерю та сніданок. Прихопили і тухлої акули. Ввечері будемо дегустувати ;)


Складається враження, що рукотворні пам'ятники в Ісландії можна перелічити на пальцях рук та ніг. От ми натрапили на одного з них


Погода зіпсувалась. Пухнасті ватні хмари розпливлися в одну сіру пелену і затягнули все небо. Періодично падав дощ. Попереду - Djupavogshreppur.. Ох вже ця ісландська мова.. Попробуй прочитати.



Отак виглядає ісландська рибна ферма




А ось і вони! Красені! Сьогодні нам вдалося вперше їх побачити - олені


Насправді ніякої Лапландії не існує, а Дід Мороз живе в Ісландії і на літні канікули його олені відпочивають тут..


Ще один водоспад - вже збилися з ліку, який саме


А ось і хатинка, вкрита мохом




Крім овець, оленів, рідкісних корів тут є ще і коні. Вони трішки нижчі і шерсть їхня трішки довша, ніж у звичайних коней. Але вони дуууже милі!






Чергова зупинка біля чергового водоспаду. Хлопці полінувалися йти, а ми з Мартою гордо піднялися до нього :)




Довготривалий переїзд добігає свого логічного завершення. До нашого готелю навігатор обіцяє лише метрів з 500. Проте на горизонті лише гори та поля.. І от за черговим поворотом, ми таки бачимо нашу ціль. Так, це він. На цю ніч у нас буде цілий будиночок! Весь з дерева (звідки ж вони беруть тут деревину??), затишний і дуже милий всередині. 


Біля будиночку пасуться вівці..


А тепер повернемося до тухлятини, яку декілька годин тому ми купили в продуктовому магазині - Гаукарль. Гаукарль (ісл. Hákarl) - національна ісландська страва - підтухле м'ясо акули, їжа справжніх вікінгів :) Саме по собі м'ясо акули у свіжому вигляді непридатне для їжі через високий вміст отруйних речовин, але після належної обробки його вже можна їсти. Грубо кажучи, м'ясо акули закопують в пісок, де впродовж 6-12 тижнів воно гниє. Під час цього процесу з нього і виходять всі отруйні речовини. Потім ще декілька місяців м'ясо висушують.. Потім вже ріжуть на шматочки. Всі, кому тільки не лінь, пишуть про те, як вони пробували на смак тухлу акулу. Я не буду винятком). Ми довго шукали її в магазині (одного разу навіть мало не переплутали з великим шматом якогось дивного м'яса, думаючи, що то Гакарль). Але сьогодні от знайшли.. Виглядає отак. 


А з вигляду і не скажеш, що то акула.. Щодо смаку.. Ну що тут сказати про смак? Смаку як такого там і немає - все перебиває ядучий запах, від якого аж очі сльозяться.. Але якщо абстрагуватися від запаху і усвідомлення того, що ти їш тухлу рибу, то.. то все одно це нічого не змінює - сморід такий, що його можна використовувати замість нашатирю при втраті свідомості ;) Андрій взявся дегустувати першим. Враження, як то кажуть, на ліцо :)


Як би там не було, але по малюсінькому шматочку ми все ж таки з'їли всі, то ж тепер можемо всім і всюди хвалитися, що ми їли хвалену тухлу акулу, таку ж саму, яку їли колись дуже-дуже давно брутальні вікінги :-) Ну це так, суто для галочки ;) Всі решта 96 грамів  (зі ста) відправилися в.. унітаз.. Просто викинути в смітник ми не ризикнули - нам ж ще ночувати в цій хатинці :) 

Про те, що було вчора, можна прочитати отут: День Третій

                                                                                                              Продовження:  День П'ятий

Немає коментарів:

Дописати коментар