Сторінки

понеділок, 1 грудня 2014 р.

№8. "Полковникові ніхто не пише" (Ґабрієль Ґарсія Маркес)

 Книга №8. "Полковникові ніхто не пише"                    
                    "El coronel no tiene quien le escriba

Автор: Ґабрієль Ґарсія Маркес
             (Gabriel García Márquez)

Країна: Колумбія

Жанр: роман

Дата написання: 1961 р.

Загальна оцінка (від 1 до 10): 8


Варто, чи ні: варто

Настрій книги: надія на межі безумства

Як потрапила в список: читання Маркеса продовжується! 


І знову Маркес. І знову неповторний. Цього разу історія про старого полковника, якого ламали і система і життя, але таки не зламали. Кожної п'ятниці він прокидається з надією, що саме сьогодні йому прийде лист. Але знову йому ніхто не пише. Жодної лірики, жорсткий реалізм, снайперське влучання в больові точки. Вже не залишається нічого їсти, у двері і вікна проситься в хату голод, але гордий полковник незворушний - останніми крихтами він годує бойового півня з надією, що той переможе в боях і принесе такі потрібні гроші. Надії полковника помруть тільки з ним.. 
Женщина пришла в отчаяние.— А что мы будем есть все это время? — Она схватила его за ворот рубашки и с силой тряхнула. — Скажи, что мы будем есть?Полковнику понадобилось прожить семьдесят пять лет — ровно семьдесят пять лет, минута в минуту, — чтобы дожить до этого мгновения. И он почувствовал себя непобедимым, когда четко и ясно ответил:— Дерьмо.
А тим часом в голові постійно крутиться мотив "Бі-2":


"Большие города, Пустые поезда, Ни берега, ни дна
Всё начинать сначала.

Холодная война. И время, как вода, Он не сошёл с ума,

Ты ничего не знала...

Полковнику никто не пишет.. 
Полковника никто не ждёт..." 
                                                           
<<Попередня                                     50 книг у 2014 році                                      Наступна>>

Улюблені цитати:
  • Только смерть приходит обязательно, полковник.
  • Кто ждет долго, может подождать еще немного. 
  • Кроме того, когда я почувствую, что мне и в самом деле плохо, я не стану ни на кого рассчитывать. Я сам выброшу себя на помойку. 
  • Ужасно, когда тебя хоронят в октябре, правда? 
  •  Самое плохое в бедности — это то, что она заставляет говорить неправду.
  •  Я не ношу шляпы, чтобы ни перед кем её не снимать.
  • У тебя совсем нет деловой хватки, — сказала она. — Продавать надо так, будто ты покупаешь.
  • Лучшее лекарство от диабета — бедность.

Немає коментарів:

Дописати коментар