Сторінки

вівторок, 30 жовтня 2012 р.

Брюгге, Бельгія (Brugge, België)

Отож, після насиченого дня і ночі без сновидінь в Брюсселі, ми прокинулися зранку з відчуттям легкої втоми і того, що запізнюємося на вокзал зустрічати Марту і Дмитра з далекого сонячного Криту. То ж спакували речі вдвічі швидше звичайного і в пришвидшеному темпі пішли на вокзал, наперед домовившись про місце зустрічі. Трохи почекавши, побачили вдалині між людьми два знайомі фейси і активно замахали до них руками :) В балаканині про всяке і різне швидко спливав час. І вже за кільканадцять хвилин поїзд з Брюсселю віз нас в загадкове бельгійське місто Брюгге..   


А пару тижнів перед тим, ми, за порадою Діми, подивилися фільм "Залягти на дно в Брюгге" ("In Bruges"). Варто віддати належне режисеру і акторам: фільм знято дуже талановито, а ролі зіграно дуже переконливо. Весь фільм пронизаний стрічкою легкого гумору, що лише додає шарму. І настільки цей фільм запав мені в душу, настільки сподобався мені своєю незвичністю, атмосферністю, що я вже не могла дочекатися, коли потраплю в чарівне містечко, що зависло на межі століть у своїй середньовічній красі.  Так от, тоді я вже починала рахувала дні до нашого від'їзду.. І ось це таки сталося! Поїзд зупинився і ми вийшли з вагона. Ми в Брюгге!


Як виявилося, від вокзалу до центру міста зовсім недалеко, то ж ми пішли пішки. Першим ділом зупинилися на мості (разом з групою таких самих туристів як і ми), щоби зробити перші кадри :) До слова, коли ми вже вертались тією ж дорогою назад, картина зовсім не змінилася: кожен новоприбулий з рюкзаком на плечах чи з сумкою в одній руці, вважав за обов'язок другою рукою сфотографувати вид із моста :) То ж ми, бувалі, трохи зверхньо і  іронічно дивилися на метушливих новачків, що возилися зі своїми фотоапаратами :-Р


Погода була на диво сонячна, а це трохи не співпадало з тим, на що я очікувала..  А очікувала я на похмуре небо, мряку і густі клуби туману :) Вже як середньовіччя то середньовіччя!) Так що погода трохи підвела)


 І спочатку все було майже так, як треба: вузькі вулички, старі будиночки..




 
Я вже почала була проникатись атмосферою міста, як ми стали наближатися до центру. І чим ближче ми наближалися до нього, тим настрирливіше спокійні тихі вулички наповнювалися людьми та шумом. В кінці кінців дійшло до того, що довелося прямо таки протискуватись крізь натовпи людей. Одна суцільна давка і штовханина - нікуди навіть яблуку впасти :(


Хлопці дуже гарно грали на своїх інструментах - я аж заслухалася..


А потім ми вирішили покататися на човнику і оглянути місто з води. Пам'ятаю, у фільмі головні герої пливли собі самі у човнику і один з них захоплено розповідав про місто. Я уявляла собі, що з нами буде так само, але я помилилася). Спочатку довелося почекати трохи в здоровенній черзі (хоча, ради справедливості, треба сказати, що вона рухалася швидко).


А потім підійшла наша черга і ми сіли у човник, а разом з нами.. ще зо 25-30чоловік, як шпроти в банці :) 


Доводилося бути дуже акуратним, щоби фотографувати краєвиди "без десятка чужих голів на передньому плані" та одночасно слідкувати за тим, аби не вивалитися за борт :)

 
А от, власне, і трохи фотографій..
 

Судячи з величезних черг, великої кількості човнів, набитих "по саме не можу" людьм, можна зробити висновок, що це є вигідною і прибутковою справою. Брюгге - місто, зіпсоване туристами.









А на вітринах лежать солодощі найрізноманітніших видів, кольорів, форм, ммм...


Після екскурсії на воді та блукання вуличками (подалі від шумних натовпів), ми одностайно вирішили, що непогано було б підкріпитися чимось). Вибирали місце довго і прискіпливо :) В результаті вибрали якийсь ресторан-кафе з якоюсь іноземною кухнею, не пам'ятаю вже з якою саме. То ж в моїй тарілці крім типових для мене інгредієнтів красувалися пучки якихось молодих пророщених пагонів.. Ну то я їх акуратно відсувала вбік) З десертом мені пощастило, а от Андрію принесли на здоровенній тарілці якусь маленьку дивну штуковину, схожу на пудинг, зі стійким смаком недосмаженої яєшні :) Воно явно не тягнуло на десерт, швидше якась підсолоджена яєчна закуска)  Дорого, все ж таки, навіть в столиці виявилося дешевше. Отак-от). День поволі котився до вечора. Ми вирішили повертатися в Брюссель.


Я покидала місто з відчуттям якоїсь незавершеності і не повного задоволення. Мабуть я просто поставила надто високу планку і очікувала надто багато. Можливо, якби я не бачила того фільму, то моя стаття була б вздовж і впоперек розписана позитивом, захопленням та емоціями, а так..  Якось не відчула я тої атмосфери. Надто розрекламоване місто. Надто багато туристів. Шкода трохи..  А десь через півтора години, коли вже добряче стемніло, ми знову були в Брюсселі - місті контрастів.


В готелі, знявши взуття і розпластавшись на ліжку, ми зрозуміли, що ніхто і ніщо не змусить нас знову взутися і йти в місто). Ми були втомлені. Після таких насичених трьох днів відпочинку потрібно хоча б день нормально відпочити). Я пробувала разом зі всіма дивитися фільм з Джимом Керрі на англійській, але дуже скоро відключилася. А зранку під нашими вікнами відбувалося якесь дійство за участі міліції, яка обшуковувала якихось підозрілих типів. На жаль (а може і на щастя), ми так і не дізналися, що там було і до чого. Далі Марта з Дімою відправились досліджувати Брюссель, а ми з Андрієм відправились додому: автобус-літак-автобус-метро і ми вдома!) Ура! ;)

пʼятницю, 19 жовтня 2012 р.

Брюссель

Ще вчора вночі ми гуляли нічним Амстердамом, сьогодні ж трясемося від холоду в Брюсселі, а вже завтра заляжемо на дно в Брюгге :) Отакий у нас насичений план. Але давайте про все попорядку.


Отже, автобус привіз нас, ще сонних, в Брюссель на вокзал. Розплатою за сон в теплому автобусі був дикий холод на вулиці, який пронизував до кісток і від якого цокотали зуби. Ми досить довго відігрівали свої промерзлі нутрощі гарячим шоколадом, поки відчуття тепла не прийшло в норму :) Знайомство з Брюсселем вирішили починати з одного із головних символів столиці - Атоміуму. Чесно кажучи, вражає. Дев'ять атомів, збільшених у 165 мільярдів разів!


За гарної сонячної погоди розглядати Атоміум взагалі одне суцільне задоволення!


Приємно так далеко від дому знайти щось знайоме, близьке і рідне! Хай то навіть буде звичайний надпис ;)


Ззовні символ Брюсселю виглядає ефектно, всередині ж - не менше! Кімнати-атоми з'єднані між собою трубами-ескалаторами,


Піднімаючись по яких, можна заглянути в ілюмінатор і відчути себе космонавтом :)



З оглядової площадки відкривається гарний вид на місто, а зокрема і на парк мініатюр "Міні Європа", який ми вирішили оглянути більш детально.

Парк "Міні Європа"

Це щось просто неймовірне! Настільки детально пророблена кожна деталь, кожна дрібниця! Практично біля кожного експонату є "кнопка", натиснувши яку можуть відбуватися різні дії. Наприклад, може заграти гімн тої країни, до якої відноситься даний експонат, або ж кнопка приведе в рух міні-автомобілі на "вулицях" чи міні-кораблі в водоймах. Або ж навіть спричинить сейсмічні поштовхи від виверження Везувію!


І не важливо скільки кому років, чи ти школяр, чи дорослий дядько - всі як один з захопленням тиснули на кнопки і чекали якихось спецефектів! :) А от і головна площа Брюсселю, яку ми (забігаючи наперед) побачимо вже затемна


Черевички. Не знаю, що вони символізують чи означають (треба буде нагуглити), але в Брюсселі і Амстердамі вони дуже популярні..



Лондон


Підводний тунель, що з'єднує Велику Британію та Францію


Іспанія


Італія, Венеція


Берлінська стіна


Акрополь, Греція та ще багато багато іншого


Вихід з парку завів нас у приміщення, в якому можна було грати в цікаві інтелектуальні ігри. На фото нижче ми намагаємося зрозуміти правила одної з ігор. На нас падають ноти і невідомо, чи ми їх маємо ловити чи що з ними робити? :) Незрозуміло, проте весело :)


Ми явно не очікували, що "Міні Європа" забере стільки часу і сил! Пів дня як вітром здуло, а міста, як такого, ми ще навіть не бачили. Це треба було негайно виправляти. Залишивши речі в готелі і трохи відпочивши (читай розлінившись) ми випливли (так буде мабуть найточніше) на автопілоті в місто. До центру йти було хвилин зо 25, то ж ми, нога поза ногу, поплентались пішки, оглядаючи місцевість довкола. Перше, що кинулося в очі, то це кульки зі сміттям, які валялися просто на вулиці.. А ще люди.. Після амстердамських радісних і усміхнених обличь, тут всі виглядали якимись дуже похмурими, настороженими і підозрілими, дивилися якось так "з-під лоба". Неприємне було відчуття. Якось так відразу захотілося перевірити чи в надійному місці лежать документи і гроші). Та все ж, спишемо це на невдалий час/невдале місце/магнітні бурі чи будь що інше :)


Так крок за кроком ми попали в центр міста. Із-за натовпу туристів (російськомовних) я навіть не зразу помітила його.. Хлопчика. І це він всесвітньовідомий? "Ндаааа.." - подумала я собі. А він тут, між іншим, суперпопулярний! Вітрини магазинів так і вгинаються від статуеток-шоколадок-штопорів у вигляді хлопчика..


Далі ми потрапили на головну площу міста Гран Плас.



На площі відбувався якийсь концерт і було дуже людно


Далі ми пішли до церкви, дуже схожої на Собор Паризької Богоматері, прогулялися по тихому парку, відпочили трохи на лавочках і повернулися назад в шумний центр


Тут ми вперше спробували бельгійські вафлі - та ще смакота! І не треба їх псувати жодними начинками, вони і без того - сама досконалість! :) Такі мякі, теплі, ніжні і солодкі.. мррр.. аж зараз захотілося ще :) Тільки загляньте в оці широко відкриті очі і ви зрозумієте, яке це задоволення гризти брюссельську вафельку ;)


А на вітринах ще повно солодощів, які приковують до себе погляд..


А потім пішди в піцерію супершвидкого обслуговування, де нам спочатку принесли не той чек, потім офіціант неправильно порахував здачу, потім виявилося, що він взагалі заплутався, повернув нам всі гроші і попросив почати розрахунок спочатку. При цьому він постійно вибачався, червонів, врешті, розрахувавшись з нами, ще раз вибачився і побажав гарного вечора :) Досить кумедно було. Сіли на метро і поїхали в готель з надією добряче виспатися, бо вже зранку треба було йти зустрічати на вокзал Марту і Дмитра. А що до Брюсселю, то якось не вразив він мене, шкода :(